Пам'ятка для батьків
1. Тільки разом у співпраці зі школою та громадськістю можна добитися бажаних результатів у вихованні й навчанні ваших дітей.
2. Обов’язково постійно цікавтесь розвитком, навчанням і поведінкою ваших дітей. Для цього відвідуйте заняття, батьківські збори, зустрічайтесь із класним керівником і вчителями школи.
3. Щоденно цікавтесь навчанням дитини. Радійте її успіхам, допомагайте узагальнювати, співставляти, аналізувати вивчене, прочитане, побачене. Не дратуйтесь через кожну невдачу, що спіткає дитину, не карайте й не ображайте її гідності, а допоможіть зрозуміти й усвідомити помилки, недоробки, загартуйте її силу волі своєю допомогою й розумінням.
5. Сприяйте тому, щоб дитина сформувала в собі активну життєву позицію: брала участь у всіх класних, шкільних заходах, концертах, щоб не боялася декламувавти, співати, танцювати, виконувала б сумлінно шкільні доручення. Для цього необхідно бути в курсі шкільного життя, цікавитися планами дитини щоденно, допомагати готуватися до уроків, підтримувати в дитині впевненість і сміливість.
У полоні віртуальної гри
Щоб комп’ютерна гра відповідала вікові дитини, педагоги радять додавати до даних, зазначених на етикетці, від 3 до 6 місяців (і навіть 1—1,5 року, якщо вашій дитині менше 6—7 років або вона збудлива, емоційно неврівноважена, виявляє ознаки ігроманії, залежності від ігор).
Незайвим буде, перш ніж купувати гру, вивчити відгуки в Інтернеті про неї або розпитати знайомих. Оптимальний варіант — комп’ютерні ігри з персонажами, які вже знайомі дитині з казок та фільмів.
Ніщо не вабить так дітей, як віртуальна реальність! Тому спробуйте укласти з дитиною договір, який можна повісити на помітному місці біля комп’ютера. У договорі (в жартівливій формі) дитина мусить пообіцяти, що користуватиметься комп’ютером тільки після уроків і не більше, наприклад, двох годин на день. Відповідний годинник (згодиться навіть кухонний) фіксуватиме дотримання цієї угоди.
— Ігри, які нині продаються в Україні, практично не мають жодних вікових градацій, — коментує Наталія Дятлова. — Те, що є на ринку, — суцільна піратська продукція, ми тільки намагаємося вийти на рівень, де все було б ліцензійним. На жаль, якісна продукція коштує дорого. Чи стане хтось купувати гру за 100 у.о., якщо таку ж можна купити за 30 грн.? Кожен патріот передусім орієнтується на свій гаманець. Якщо «пірати» використовували гру з суперобкладинкою, на якій вказано вікові рекомендації, то вони її роздрукують, оскільки все це робиться елементарно — на ксероксі. А якщо використовували «голу» гру, то про які вікові градації може йтися? Дуже часто в потоку такої продукції трапляються «негативні» ігри. Батькам слід звернути увагу на ті з них, де багато крові, насильства та вбивств. Не сама ж дитина купує собі віртуальні ігри! Якщо батьки не хочуть, щоб їхні діти деградували, треба купувати ігри на логічне мислення, які сприяють розумовому розвитку, — тепер їх багато... Чергувати комп’ютерні ігри зі спілкуванням з однолітками — це найкращий варіант відпочинку від віртуальних розваг.
На жаль, багато дітей чергують ігри зі спілкуванням у різноманітних чатах, форумах тощо. Статистика стверджує, що багато віртуальних «друзів», котрі видають себе за дітей, — насправді лихі й підступні дорослі. Домаганням педофілів через Інтернет щорічно піддаються близько 30% юних користувачів Мережі. Зловмисники використовують стандартні прийоми, що завжди спрацьовують: видають себе за героїв з мультиків, надсилають посилання на «дитячий ресурс із веселими картинками» або пропонують зустрітися...
Категорично забороняйте дитині публікувати в Інтернеті й повідомляти будь-кому свою адресу, домашній телефон, номер мобільного, вік, справжнє прізвище, ім’я й посилати незнайомцям свої фотографії. Краще хай вона буде в Мережі Карлсоном, Мумій-Троллем, ким завгодно! Підтримуйте цей образ, поки дитина перебуває в Інтернеті, але не забувайте виходити з нього, вимикаючи комп’ютер...
10 кроків, щоб стати кращими батьками Крок 1 Любов є найважливішою потребою усіх дітей і однією з основних передумов позитивної поведінки дитини. Баьківська любов допомагає дитині формувати впевненість у собі, викликає почуття власної гідності.
Крок 3. Всі взаємостосунки, в тому числі й ті, що будуються на любові й довірі, потребують певних обмежень. Батьки самі мають визначити ці обмеження для дітей. Пам`ятайте, що порушення дітьми будь-яких обмежень є для них природним процесом пізнання, і не варто це розцінювати як прояв неслухняності. Діти почуваються більш безпечно, коли батьки також дотримуються визначених ними обмежень.
Крок 4. Сміх допомагає розрядити напружену ситуацію. Часом батьки бувають надто серйозними. Це заважає їм сповна відчути радість батьківства. Вмійте побачити веселі моменти і дозволяйте собі сміх при кожній нагоді.
Крок 5. Намагайтеся побачити світ очима Вашої дитини і зрозуміти її почуття. Пригадайте, як Ви почувалися, коли були дитиною, і яким незрозуміоим здавався Вам світ дорослих, коли з Вами поводилися несправедливо.
Крок 6. Хваліть і заохочуйте дитину. Сподівайтеся, що дитина поводитиметься добре. Заохочуйте її докладати зусиль до цього. Хваліть за хорошу поведінку.
Крок 7. Поважайте свою дитину так, як поважали б дорослого. Дозвольте дитині брати участь у прийнятті рішень, особливо тих, що стосуються її. Прислухайтеся до думки дитини. Якщо ви змушені сказати дитині щось неприємне, подумайте, яким чином Ви сказали б це дорослому. Вибачайтеся, якщо вчинили щось неправильно по відношенню до дитини.
Крок 8. Плануйте розпорядок дня дитини. Малі діти почуватимуться більш безпечно, якщо дотримуватимуться чіткого розпорядку дня.
Крок 9. У кожній сім`ї є свої правила. Будьте послідовним в їх дотриманні і намагайтеся виявляти певну гнучкість щодо дотримання цих правил маленькими дітьми. Діти можуть бути введені в оману, якщо одного дня правило виконується, а іншого - відміняється.
Крок 10. Не забувайте про власні потреби. Коли батьківство починає надто нагадувати важку працю, і Ви відчуваєте, що Вам бракує терпіння, приділіть трохи часу лише собі. Робіть те, що приносить Вам задоволення. Якщо Ви розумієте, що втрачаєте контроль над собою і можете накричати на дитину, образити, принизити чи вдарити її, залиште дитину на кілька хвилин, порахйте до десяти і заспокойтеся.
Як перебороти синдром понеділка З перших же днів нового навчального року школа висуває свої вимоги з усією категоричністю, і щаслива та дитина, що може знайти опору в рішенні своїх шкіль-них проблем у власній родині. Насамперед тут потрібно говорити про душевне благополуччя дитини. Зв'язок його зі шкільними успіхами очевидний і взаємний. Навряд чи підуть добре справи в школяра, якщо він засмучений, ображений. Тому перше, що необхідно зробити, — це особливо уважно поставитися до родинного психологічного клімату. Нервозний пресинг паралізує волю дитини, сконцентрує її увагу на реакції дорослих, яка загрожує їй лихом, відверне від ділового змісту шкільних проблем. Отже, перша умова шкільних успіхів — дитина повинна чітко усвідомлювати, що батьки її люблять, вона дорога для них.
Якими шляхами досягти душевного благополуччя дитини в родині? Не давайте шкільним проблемам руйнувати ваші довірливі відносини. Разом з дитиною обговорюйте труднощі, які виникли в неї. Насамперед визначте для себе умови, за яких можна починати серйозну розмову:
переконайтеся, що в даний момент є душевний контакт;
не говоріть з дитиною в присутності третіх осіб, навіть якщо це близька людина (наприклад, бабуся);
уникайте ситуацій, коли про провину дитини вам повідомляють при ній і безпосередньо перед початком розмови;
у самій розмові — ніякого протистояння: «Неприємність або лихо в нас спільні, подумаємо разом, як з цього вибратися, що потрібно зробити для того, щоб уникнути надалі їх повторення».
У результаті спілкування зі своєю дитиною ви обов'язково виявите, що в неї ті ж самі труднощі, що й у вас: «синдром понеділка» гнітить її психіку весь вересень. Щоб допомогти їй налаштуватися на робочий лад, найкраще було б вже в останні тижні серпня звертати її увагу на майбутні шкільні турботи, поступово наближаючи режим дня до того, яким він буде під час навчання. Якщо цього зробити не вдалося, доведеться пристосовуватися вже в процесі навчання, і цей недогляд вам доведеться оплатити своїм власним часом, виконуючи навчальну роботу разом з дитиною до того моменту, поки нормальна шкільна активність не буде відновлена.
Хотілося б застерегти від дуже розповсюдженого бажання йти шляхом найменшого опору: розжувати незрозуміле, зробити головну працю душі за дитину, замість того щоб допомогти їй втягнутися у звичний робочий ритм. Звичайно, зробити самому — це завжди швидше і легше, але навряд чи вас задовольнить безпорадність дитини, яка буде в результаті...
Але ні в якому разі не треба сподіватися, що кардинальні зміни відбудуться дуже швидко. Дитині необхідний час, щоб нові можливості визріли в її душі. От кілька порад батькам:
дуже важливо знайти привід похвалити дитину за найменший реальний успіх; ні в якому разі не порівнюйте її дуже посередні результати з еталоном (вимогами шкільної програми, зразками дорослих, досягненнями більш успішних однокласників);
порівнювати дитину можна тільки з нею самою і хвалити її за поліпшення її власних результатів; наприклад, якщо у вчорашньому диктанті було три помилки, а сьогодні дві, то це треба відзначити як реальний успіх, який повинен бути високо і без усякої поблажливості та іронії оцінений дорослими.
Дотримання цих правил оцінювання дитячих успіхів повинно поєднуватися з пошуком сфери найвищої успішності, у якій дитина може реалізувати себе. Будь-яка сфера людського життя (від високої науки і мистецтва до домашніх чеснот) заслуговує поваги, і вам потрібно знайти в собі душевні сили підтримати будь-яку ініціативу дитини. І в той же час їй ні в якому разі не можна ставити в провину невдачі в шкільних справах. Навпаки, треба підкреслити, якщо вона щось навчилася робити добре, то поступово навчиться і всьому іншому.
За рахунок цього в дитини поступово знижується шкільна тривога, а оскільки на уроках вона все-таки працює, то накопичуються і деякі досягнення. Отже, загальний принцип при «хронічній неуспішності»: не можна допустити, щоб дитина була зациклена на своїх невдачах, їй необхідно знайти таку діяльність, не пов'язану з навчанням, у якій вона здатна себе реалізувати. А це згодом позначиться й на шкільних справах. Чим більше батьки фіксують дитину на школі, тим гірше для її шкільних успіхів.
За матеріалами «Сучасної енциклопедії виховання дитини»